Всі мої мрії хвилями, об скелі!
Гарячих сліз чашу проллю…
Та не розквітне надія в пустелі.
Ненавиджу… И все ж люблю…
Вітром блукаю по темному місту,
Шукаючи втечі від смутку…
Нічого не хочу — ні пити, ні їсти.
Де шукати мені порятунку?
Я тебе не маю права кохати,
Бо ти чужій людині тепло даруєш
Та цей потяг не в силах здолати,
Смуток в очах — за кимось сумуєш?
Я чудово розумію твою печаль,
Твою самотність, твій біль…
Я не вмію без тебе, нажаль.
Знов серце ниє, а в душі заметіль.
Знов мчу до тебе – у сні, чи наяву?
Подолаю відстані і всі перепони…
Начхати! Стосунки ці, я не розірву!
На ранок знов мовчать телефони…
Нехтуєш, граєшся… Все, не зважай!
Я почекаю, і я все витерплю…
Тільки хоч інколи до мене прилітай,
Я ж не вмію… Я тебе лиш люблю…